Проблема безпліддя в Україні набирає актуальності з кожним роком. Дедалі більше сімейних пар звертаються по допомогу до центрів репродуктивної медицини, т.к. не можуть самостійно одержати потомство. Якщо вирішити проблему шляхом лікування не вдається, безплідна пара може запропонувати скористатися донорським матеріалом для отримання ембріона. Найчастіше вдаються до використання донорських ооцитів, значна частка випадків безпліддя посідає жіночу половину людства.
Причини, через які виникає необхідність використовувати сторонній генетичний матеріал для зачаття дитини, можуть бути зовсім різними. За великим рахунком існує дві основні групи жінок, яким потрібна яйцеклітина донора:
– ті, у яких через різні причини відсутні свої яйцеклітини;
– особи, які мають свої яйцеклітини, але вони не можуть бути використані для зачаття.
Відсутність своїх яйцеклітин пояснюється настанням менопаузи. Зазвичай період клімаксу настає у зрілому віці після 50-55 років, але в ряді випадків це може статися і після 30. І, якщо жінка до цього віку не придбала потомства або бажає ще дітей, то доводиться вдаватися до донорских яйцекліткин. До цієї категорії, згідно з медичною статистикою, належать 5% жінок. Друга причина відсутності яйцеклітин – віддалені яєчники.
Випадок, коли власні яйцеклітини не можуть бути використані для зачаття, – порушення їхньої хромосомної структури. Якщо розвинена ця патологія, жінка неспроможна відтворити світ здорове потомство. Також жінці вкрай небажано використовувати свої яйцеклітини, якщо існує можливість передачі дитині серйозних спадкових генетичних захворювань.
Використання донорського матеріалу
Яйцеклітини, отримані у донора, використовуються в рамках протоколу штучного запліднення – ЕКЗ. Репродуктивний матеріал донора в лабораторних умовах поєднується зі спермою партнера безплідної жінки та здійснюється культивація ембріона. На 5-6 день ембріон переноситься в порожнину матки пацієнтки репродуктивного центру, де проходить процес імплантації і продовжує розвиватися. Успішність здійснення ЕКЗ протоколу визначається на 14-й день після перенесення шляхом взяття аналізу крові на ХГЛ, який має підтвердити вагітність. Далі жінка-реципієнт перебуває під особливим контролем репродуктолога та інших фахівців упродовж усієї вагітності.